Думки
Про деякі аспекти розвитку туризму на Закарпатті
0
Лунченко Валерій 2 лютого 09:10 3039

Якось натрапив на повідомлення видання The Guardian, що у 2016 році кількість туристів, які побували у Барселоні,  столиці  іспанської Каталонії,  досягла 32 млн. осіб при населенні  міста 1,6 млн. мешканців. Влада Барселони навіть розробила на 2017 рік план, спрямований на  обмеження присутності  туристів в центрі, який, правда, був підданий критиці  як містянами, так і представниками індустрії  туризму.  За даними Держприкордонслужби, протягом  2016 року в Україну  в’їхало  13,6 млн. іноземців, яких також умовно можна назвати туристами. Це, звичайно, не наукове, і не надто коректне порівняння, однак, як на мене,  дуже красномовне. Одне, безумовно, чудове місто, від якого для багатьох починається відпочинок на  узбережжі  Коста-Брава або шлях до справжніх полотен славнозвісного Сальвадора Далі. І ціла Україна, одна з найбільших країн Європи, яка має не меншу кількість цілком зіставних родзинок від природи і людської  діяльності.

Усе, як кажуть мудрі люди, пізнається у порівнянні, отже, є над чим замислитися, якщо хочемо досягати успіху, в тому числі в туристичному бізнесі.

Отож і поміркуємо про наш край, Закарпаття, якому вже давно і справедливо присвячено десятки епітетів від вдячних мешканців і гостей, що гідно оцінили його красу і самобутність, а також, сподіваюсь, якщо говорити про туристів і відпочивальників, – умови, комфортність, зручність, стан інфраструктури, доріг, професіоналізм персоналу тощо.

А оцінити було кому, бо на 1,2 млн. населення області  її в минулому році відвідали близько 2 мільйонів туристів з України та ззакордону, а це приблизно на третину більше, ніж у 2016 році. Про це інформаційне агентство Українські Національні Новини повідомив голова Закарпатської облдержадміністрації  Г.Москаль.

Напевно  ця статистика  пов’язана із сплатою туристичного збору, якого протягом 2017 року до місцевих бюджетів  Закарпатської  області  надійшло 2 млн. 901 тис. грн., на 702 тис. грн.. більше, ніж за 2016 рік.

Цей збір, як відомо, сплачують за ставками у розмірі від 0,5 до 1% вартості проживання, що встановлюються сільськими, селищними та міськими радами. Отже туристи, які збір з різних причин не платили,  і  у статистику,  скоріш за все, не потрапляють. Таких за оцінками спеціалістів галузі в Закарпатті  могло перебувати ще приблизно 2 млн. осіб, які користувалися невеличкими садибами у селах,  не оформленими належним чином чи пересувалися своїм транспортом, влаштовуючись  на  ночівлю у палатках,  транзитні туристи тощо.

До показників Барселони, бачимо, ще  далеко, однак для українських реалій вже дуже непогано. А головне,  намітився відчутний прогрес, що мотивує і владу,  і бізнес посилювати інтерес до  розвитку галузі, інвестування в об’єкти, що вже функціонують, та у створення нових.

За даними територіального статистичного відомства в області діяли на кінець 2016 року 19 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, 22 бази та інші заклади відпочинку на 5,2 тис. місць. Також у цей період працювало 211 готелів та 45 спеціалізованих засобів розміщення  на майже 16 тис. місць. Отже з даних сухої статистики одночасно у 256 згаданих закладах можна розмістити трохи більше 23 тис. відпочивальників. Ну, ще є садиби, апартаменти, інше, що пропонується у сільському чи зеленому туризмі. Однак точної і повної статистики цього господарства у відкритих джерелах не знайшлося.

Достатньо цього для розміщення усіх бажаючих? Напевно ні. Адже відомо, що в пікові періоди зимового сезону, в період  весняного цвітіння екзотичних магнолій, тюльпанового дерева, японської вишні (сакури) та в розпал літнього сезону в туристичних центрах  місця заздалегідь бронюються і туристів могло би бути більше. Отже, відповідним структурним підрозділам місцевої влади разом з галузевими асоціаціями, спілками підприємців варто ретельно проаналізувати стан справ і розробити своєрідну карту потреби в нових спорудах у територіальному розрізі для відома потенційних інвесторів і сприяти їх приходу в галузь.

Існує «Програма розвитку туризму і курортів у Закарпатській області на 2016-2020 роки», прийнята обласною радою після завершення дії такої же програми за попередній 5-річний період. ЇЇ непогано було б розширити в частині конкретизації в нових потужних спорудах для приймання  більшої кількості туристів по всіх напрямках і видах. А таких в області культивується, крім традиційних:  рекреаційного, лижного та пішохідного, - відносно нові:  велосипедний, екологічний, сільський, гастрономічний, і звичайно,  уікенд туризм, коли на свята, або на цвітіння сакур на декілька  днів  приїздять родинами туристи з багатьох куточків України, щоб помилуватися красою наших міст і природи.

Але наявність місць поселення і ночівлі туристів, існуючі і перспективні, для організації повноцінного обслуговування  повинні супроводжуватися організацією транспорту, харчування, хорошими дорогами, наявністю кадрів водіїв, інструкторів, екскурсоводів, прокатом спорядження, продажем сувенірів, наявністю і доступністю сучасних туристичних інформаційних центрів і багато чим іншим.

Гармонізація усієї туристично - рекреаційної інфраструктури є неодмінною передумовою досягнення поставленої мети, і, перш за все, фінансового успіху. Адже головне щоб гості Закарпаття, повертаючись додому,  дякували за комфорт, зручність, за те, що не нудьгували жодної хвилини  і  зовсім не  шкодували за витраченими марно грошами.

З колегами по парламенту ведемо дискусії, як на нашому рівні допомогти рідній області в різних сферах життя, в тому числі і розвитку такої важливої для економіки, для іміджевих позицій області туристично-рекреаційній галузі. Не втомлюємося доводити, що область, яка безпосередньо межує з чотирма країнами Європи,  саме і є справжнім обличчям нашої держави для іноземців. А її природна краса: гори, ліси, гірські озера, поєднання різних культур, що відображено у визначних історичних і архітектурних спорудах, замках, церквах, монастирях, унікальних природних заповідниках, – є незаперечним магнітом для людей, які обирають способом свого відпочинку туризм і подорожі, не кажучи вже про потужні рекреаційні, бальнеологічні можливості для тих, хто має бажання або необхідність в оздоровленні.

Щось вже вдалося. В залізничному сполученні вже маємо позитив. Запрацював маршрут Київ – Солотвино, чого безуспішно домагалися багато років. А також Харків – Рахів, Одеса – Рахів, Львів – Рахів, Лисичанськ – Ужгород. Це корисно і зручно для потреб закарпатців, але відкриває додаткові можливості для гостей краю, які із східних регіонів і центру мають тепер більше  можливостей діставатися в зони гірськолижного відпочинку аж до Рахівського району, або без пересадок зі столиці у центральні райони області  і назад.

Не вдається поки що відновити повномасштабну роботу аеропорту в Ужгороді. Але і тут справи просуваються, хоча перепони складні, і міждержавного, і внутрішнього характеру.

Багато було зроблено в минулому році для покращення стану автомобільних доріг. Я вже про це неодноразово згадував у своїх попередніх дописах. Це, по – перше, облаштування міжнародних пунктів пропуску і автодоріг від кордону до магістралей державного значення Чоп - Київ  та Мукачево – Рогатин.  По - друге - ремонти багатьох місцевих  доріг,  в тому числі у віддалені села. І на 2018 рік буде виділено немало коштів, щоб капітально відремонтувати ряд автодоріг: М-24 «Велика Добронь – Мукачево – Берегово – КПП «Лужанка» (62,3 км), М-25 “КПП «Соломоново» - Велика Добронь – Яноші з під’їздом до КПП «Косино» (55 км), під’їзди до КПП «Дяково», «Вилок», «Велика Паладь» (37,3  км). Н-13 «Львів – Самбір – Ужгород» (87,9 км), продовження ремонту автодороги Н-09 «Мукачево – Рогатин – Львів» (207,2 км), Р-К1 «Долина – Хуст» (83,8 км),  Т-02-12 «Перечин – Свалява» (83 км),  Т-07-18 «Нижні Ворота –  Воловець – Міжгір’я (44,6 км), а також дороги «Іршава – Виноградів», «Міжгір’я – Синевир», «Синевир – Синевирська Поляна», «Хуст – Шаян – Буштино»,  з під’їздом до санаторію « Шаян»  тощо.

Маємо наміри і  надалі   уважно контролювати хід робіт, адже незабаром завершиться зимовий період і потрібно, щоб встигли успішно пройти усі етапи від тендерів з відбору підрядників  аж  до самого «розрізання святкових стрічок». Сподіваюся, що не повторяться хибні моменти, які траплялися в минулому році, а саме,  перебої з фінансуванням, або банально не вистачало вагонів для доставки щебеню та асфальту.

В цьому році також очікую завершення реконструкції стадіону «Карпати» в рідному Хусті, тому що особисто опікувався багатьма організаційними та фінансовими справами від ідеї до її втілення. Про це вже також писав, що красень – стадіон стане одним з кращих у Західній Україні, він стане місцем проведення престижних змагань, базою для підготовки українських легкоатлетів, ну і ,звичайно, великою радістю для місцевої дітвори і дорослих, гостей міста, яких стає все більше і більше.

І на останок хотів би звернути увагу, що Карпатський рекреаційний регіон, до якого крім Закарпатської входять Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області, після втрати Криму займає перше місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери. Тому розвиток цього регіону є загальнодержавним пріоритетом і він повинен здійснюватися комплексно з розбудовою тісних зв’язків між зазначеними областями держави, в тому числі і в туристичній галузі. Завершиться війна на сході і можна буде повертатися до масштабних проектів створення гірськолижних комплексів, здатних забезпечувати міжнародний рівень проведення змагань на кшталт  зимової Олімпіади, з використанням створеної бази для відпочинку громадян і багатьох інших перспективних проектів, що сприятимуть колосальному розвитку економіки наших регіонів і підвищенню добробуту населення. Тоді будемо спостерігати не депресивні процеси відтоку працездатного населення на роботу в сусідні країни Євросоюзу, а почнеться зворотній рух до нас. Доживемо і до цих часів!

0
Редакція сайту не змінює і не редагує авторський текст, процитований на сторінках інтернет-видання «PMG.ua», і не несе відповідальність за висловлені в ньому думки.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter