Діти літають на крилах допитливості

«Чого Івась не вивчить, того Іван не знатиме»

Григорій Сковорода

Примітно, що головне у книжках Маргарити Меденці – думки і творчі почуття, які розвиваються, живлять розум юного читача, збагачують інтелект.

А ще тут – благородне серце, яке все охоплює та за все відповідає. Бо, незважаючи на зміни у світі та на різні дивовижні винаходи, – любов, дружба і турбота про ближнього – це те, що поза часом і поза будь-яким державним ладом. Про все це йдеться і на сторінках нової збірки казок та історій Маргарити Василівни «Усміхнений будинок», що на початку 2018 року вийшла друком у видавництві «Патент». Варто також додати, що «Усміхнений будинок» – дванадцята книжка для дітей – від вже улюбленої малечею та школярами письменниці. Різнобічна пізнавальність, щирість, безпосередність і довіра до юного читача – того дотримується і цим керується авторка. Все, що вийшло з-під її пера і що адресоване дітям, – базується на історичних фактах та науковій інформації, спирається на грунт життєвого досвіду власне авторки, а також компетентних людей, з якими вона спілкується.

Герої казок та історій від Маргарити Меденці не очікують на диво, не сподіваються на чари, а творять добро власними зусиллями, керуючись розумом, кмітливістю, умінням. Що є природньо, адже природа повсякчас прагне до первісної рівноваги: вона працює, вона самоочищається. Вникаючи у твори авторки, в її мотивуючий посил – юний читач починає думати, цікавитися, радитися з дорослими. А відтак стає мудрішою, просвітленішою особистістю. Для прикладу візьмімо казку «Горе мужньої гори», де розповідається про те, як внутрішні води зруйнували перевантажену будівлями гору. Цей твір Маргарита Василівна написала давно, коли монастиря на Червоній горі ще й не було. А тепер, на забудованій горі, експерти зафіксували зсув грунту, що утворив глибокі провалля на території; дерева тут повивертало корінням догори. Очевидно зсув спровокований діяльністю монастиря. Негайно належало провести повноцінні інженерні роботи з укріплення схилу, аби монастирську стіну не поглинуло провалля. Варто сподіватися, що школяр прочитає казку Маргарити Меденці «Горе мужньої гори» зі збірки «Марципанові коржики»,і він вже не припуститься подібної помилки у власній практиці. Ось про що йдеться у книжках Маргарити Василівни. До того ж, вона переконана, що дитині варто все пояснювати, заздалегідь застерігати від помилок. У творі «Мудрість роду вівчарів, або Помилка падишаха» авторка не соромиться підказувати, мов життя – коротке, а щоб встигнути зробити якнайбільше добрих справ , залишити по собі добру пам’ять – в дитинстві, юності варто навчитися слухати й аналізувати поради та читати правильні книжки.

Не дивно, що прихильників моралізування в літературі, як і взагалі у мистецтві, частенько критикують. Щодо Маргарити Меденці, то вона вміє ненав’язливо запропонувати натомість реальне, дієве і впливове. Й даремно подейкують, мовляв, дедалі зникає інтерес до книжок. Насправді ж, оригінальні сучасні видання – затребувані, вони стають необхідними, адже навкруги інше життя, коли слід пам’ятати, що кожну новітню технологію можуть використати як люди з добрими намірами, так і зловмисники. А переконливо-аргументованим словом, помірковано-доброзичливими художніми текстами, морально-етичними та ще й цікавими літературними творами можна навернути на шлях мудрого добротворення й людської солідарності – навіть тих, що вже встигли схибити.

Додам, що мені, філологу за фахом і педагогу, дуже сподобався твір Маргарити Меденці «Як Водяничок Павликову мрію освоїв». Звісно, що це казка, але сповнена вона глибокого змісту: навіть діти мусять бути відповідальними за свої дії і за свої мрії. Для того, аби стати королем , нині вже недостатньо побудувати замок і жити в ньому. Минули також часи лібералів, які гадають, що перемагатимуть лише через шляхетність своєї вдачі.

Або ж іще одна казка зі збірки «Усміхнений будинок» – «Лицар успіху проти містера Шлехта». Тут, зокрема, йдеться і про те, як важливо берегти час . Ще Томас Манн зауважив: «Час – це єдине, де скупість похвальна». Лише той, хто знає ціну часу, хто скупий на час, може досягти успіху. Дітям важливо нагадувати про це.

Я довго жив і працював на різних кораблях, плавав морями й океанами. Тож добре вивчив надто неспокійну і непокірну вдачу моря, його несподівані вибрики й фантазійні витівки. Хоча доволі часто бувало і так, як це у творах Маргарити Меденці «Замок королеви острова Тюлень», «Лицар успіху проти містера Шлехта» й «Усміхнений будинок» – тут море, так би мовити, на боці справедливості; воно вгамовує безмежну душевну тугу літературних героїв, сприяє кмітливим, роботящим і доброзичливцям. У свою чергу, хто уважно прочитає казки та історії Маргарити Василівни «За що бувалий Кінь Сороку присоромив», «Диво у графському парку», «Ховрах Тимко та хитра миша Поля», «Рудий кіт та хазяїн ресторану «Бульвар», а ще «Балакучий Панько», – той дізнається що Кінь, Ворона, Ховрах, Кіт і Бджоли мають певні знання. Герої на сторінках книжки «Усміхнений будинок» – розважливо-мислячі, до того ж, їм не байдуже, що надалі буде з людьми, річкою, полем, парком, різними тваринами, птахами і рибами. Набувши навичок виживання, навчившись на власних невдачах, вони уміють подбати про себе і про своє оточення. Створюючи такі образи і характери, авторка збірки аж ніяк не перебільшує, хіба що вдається до мистецького відтворення фактів, дійсності. Без чого не станеться казка.

Кілька розповідей, що увійшли до книжки «Усміхнений будинок», Маргарита Меденці присвячує тій частині нашої історії, яка довго замовчувалася, утім сьогодні досліджується, є цікавою, але все ще вимагає поміркованого осмислення. А допитливий юний читач, тим паче, потребує розумного пояснення ситуації, явища; йому необхідні знання та уміння, які окрилять наполегливістю та посприяють у досягненні практичної мети. Що ж, у різних поколінь – різні вимоги до митців.

Відрадно, що Маргарита Меденці прагне підвищити інтерес дітей до літератури. У всіх своїх творах, за допомогою художніх образів, мистецького відтворення енциклопедичних даних та історичних фактів, а інколи вдаючись ще й до коментарів публіцистичного характеру – авторка обережно підказує, як важливо полюбити саму людину, побачити світлі її сторони. Бо того, хто не вміє любити, супроводжує пекучий смуток, трагедія й, імовірно, – каліцтво душі. Утім, книжка спроможна навчити допитливу дитину любити. Допитливість – це крила дитини. Й коли вони обрізані жорстокістю, зневагою, то дитина літатиме хіба що… униз. Що недопустимо і гріх. Людина народжена злітати розумом, інтелектом, уявою, духовністю. А уміння юного читача зануритися в себе через правильні книги – додає йому снаги, утверджує у вірі, зміцнює крила його духовності. Дозвольте дітям насолоджуватися читанням книжок спрагло. Й будьте певні: книжки Маргарити Василівни Меденці обдарують юних читачів знаннями, керованими мудрістю, а ще – терпінням і натхненням до праведного життя.