Індійський вояж "Панорами"

Прагнення подорожувати, відкривати для себе нові незвідані краї і країни характерне для більшості людей. Не обійшло це природне бажання і нас. Тим паче, якщо людина пов’язана із журналістикою та вихованням високопрофесійних туристичних кадрів.

Отже, щоб бути, як мовиться, у тренді, варто використовувати кожну нагоду для близьких і далеких подорожей, всіляко розширювати географію власного кругозору, ділитися побаченим і почутим у мандрах з ближніми та дальніми. Це, власне, ми і хотіли б зробити для наших читачів..

Що потрібно для доброї подорожі? Гарний настрій, цікава країна та приємне товариство, перевірене багатьма роками дружби і спілкування й попередніми спільними мандрами. З нашими київськими друзями нам пощастило побувати в Таїланді і Камбоджі, Швеції та Норвегії, Австрії та Угорщині, Італії та Ватикані… А наприкінці минулого 2017 року кияни запропонували поїздку в Індію. Перш ніж розпочати вояж у таку екзотичну країну як Індія, варто озброїтись бодай елементарними знаннями про місця вашої подорожі, щоб бодай у такий спосіб застрахувати себе від можливих несподіванок і сюрпризів. Благо, що у наш час інформаційних технологій будь-яку інформацію добути не так вже й складно. Отож, як співав Висоцький, «засел за словари на совесть и на страх». І хоча слідів перебування Володимира Семеновича в Індії нам виявити не вдалося, він настільки професійно писав про цю країну контрастів із таким знанням деталей, що хоч-не-хоч доводиться згадувати відомого барда, якому нещодавно виповнилося б 80 років, досить часто… І хоча Володимир Висоцький неодноразово бував у Мукачеві, жив у родичів по сусідству з нашим нинішнім помешканням, побачитись із ним судилося лише… на Ваганьківському кладовищі у Москві в середині 80-х. Але повернімося до країни слонів і жінок у сарі.

 Індія за формою чимось нагадує серце. І ця сердечна країна вмістила в собі близько мільярда чотириста мільйонів населення і таким чином вийшла на друге після Китаю місце за цим показником у світі. Займаючи при цьому лише сьому позицію за площею на планеті. Хоча Індія – країна контрастів, за рівнем економічної активності вона серед флагманів світових держав. Індійська конституція визначає її як суверенну, соціалістичну, світську, демократичну республіку. Щоправда, знаючі індуси з привілейованих каст співчувають Україні через її агресивного північного сусіда, адже мають щось схоже в особі Пакистану. Релігійна картина Індії надзвичайно строката. Близько 80 відсотків населення сповідують індуїзм, 13 – мусульмани, 2 – християни-католики. А ще буддисти, джайни, кришнаїти… У більшість храмів індуси і гості країни можуть зайти лише босоніж. Хоча, як згодом довелось побачити на власні очі, у багатьох культових спорудах Індії ця традиція сприяє розвитку бізнесу: тут біля входу продають одноразові тапочки… багаторазового використання.

Ось із таким інформаційним вінегретом у голові ми піднімалися на борт авіалайнера сполученням Київ-Шарджа, що в Об’єднаних Арабських Еміратах. Шарджа – це не тільки транзитний супераеропорт, а й третій за величиною емірат, один із відомих курортів, що відзначається консерватизмом і суворістю порядків, серед яких жорсткий «сухий закон». Зате тут багато музеїв, галерей, театрів…

В аеропорту Шарджі вирішив поцікавитися у члена нашої команди, київського бізнесмена і мецената, а за «сумісництвом» поліглота – перекладача і гіда Колі щодо його ідеї заснувати власну авіакомпанію «Лелека», якою він поділився зі мною два роки тому у міжнародному римському аеропорту Леонардо да Вінчі. Виявляється, його компанія придбала у Болгарії занедбаний завод із виробництва мінеральних добрив. Так ось, після його реанімації і запуску, предметно займуться створенням авіакомпанії.

Проте наш шлях із Шарджі лежить до індійського Джайпура, до якого ще кілька годин перельоту. Але про це наступного разу…